R.I.P. Руслан Кочубей

Сьогодні ми з величезним болем дізналися про трагічну втрату наймолодшого учасника нашого проєкту — Руслана Кочубея. Його життєвий шлях, повний мрій, сміливих вчинків і добрих справ, обірвався 16 червня 2024 року о 5 ранку на залізничній станції Сахновщина. Попри зусилля лікарів, численні травми, отримані внаслідок збиття електропотягом, виявилися несумісними з життям.

Руслан був молодою, але дуже мужньою людиною. У вісімнадцятирічному віці юнак, натхненний мрією служити Батьківщині, пішов за контрактом у десантно-штурмову бригаду. Він віддав своє серце і душу саме тому підрозділу, про який мріяв. Важкі бойові завдання на Донбасі, куди його перевели з початком повномасштабної війни, стали для нього не лише випробуванням, але й місцем втілення його патріотичних прагнень.
Біля села Червонопопівка на Луганщині, під час виконання бойового завдання, Руслан отримав мінно-вибухову травму. Ми збирали кошти на імплантат, сподіваючись на повне одужання, його операція була призначена на середину червня. Та доля розпорядилася інакше...

Руслану було лише 20 років, і попереду мало бути ще стільки перемог і досягнень. Він був людиною світлою і завжди готовою допомогти, мав велику любов до Батьківщини та прагнення зробити цей світ кращим. Його ім'я назавжди залишиться в наших серцях як символ мужності, самопожертви та віри в краще майбутнє.

Наші найщиріші співчуття матері Руслана та всій його родині. Втрата дитини – це найстрашніше горе, яке важко описати словами. Ми разом з Вами в цей важкий час, розділяємо Ваш біль. Хай душа Руслана знайде спокій, а пам'ять про нього завжди буде жити серед нас, нагадуючи про його подвиги й добрі справи. Вічна пам'ять і шана справжньому сину України — Руслану Кочубею.